дорожник

Профільована рейка або планка, що перекриває шви і стики і використовується для облямування дерев'яних панелей, фільонок, при виконанні рам. Мав місце:

~ флемований (нім. — полум'яніючий) — у вигляді хвилястого обрамування, що нагадував язики полум'я. Вживався у готичних і барокових меблях.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорожник — Подорожник, мандрівник, мандрика, див. попутник, пасажир Словник чужослів Павло Штепа
  2. дорожник — ДОРО́ЖНИК, а, ч. Спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.). Становище на озері, куди в обідню пору заявлялись моряки й солдати на допомогу шоферам, дорожникам і вантажникам, було важке (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314). Словник української мови в 11 томах
  3. дорожник — доро́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. дорожник — ШЛЯХОВИ́К (фахівець шляхової справи), ДОРО́ЖНИК розм., ПУТІ́ЄЦЬ розм. Страйк почався. За годину тут уже була залізнична жандармерія, прискочив начальник шляхів Немєшаєв. Цей шляховик був хитрою бестією (Ю. Словник синонімів української мови
  5. дорожник — Дорожник, -ка м. раст. Plantago lanceolata. ЗЮЗО. І. 131. Словник української мови Грінченка
  6. дорожник — -а, ч. Спеціаліст із будівництва та експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови