дравіда-шикхара

(санскр.)

Баштоподібне східчасте чи ярусне завершення храму, увінчане дзвоноподібним павільйоном, що символізувало небесну гору або сакральну Каласту — гору потойбічного світу, яка виростає із земних надр. Увінчувалися куполом у вигляді ступи зі шпилем. Насичені скульптурними зображеннями, багато декоровані Д.-ш. мали місце у архітектурі населеної дравідами Стародавньої і Середньовічної Південної Індії (порівн. нагара-шикхара).