естакада

(фр.)

1. Споруда на рівних за висотою підпорах і з однаковими прогонами для проведення одного шляху над іншим.

2. Причальний поміст на підпорах і палях, під яким можливий проїзд.

3. Підводна пальова загорожа.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. естакада — ЕСТАКА́ДА, и, ж. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  2. естакада — естака́да іменник жіночого роду споруда Орфографічний словник української мови
  3. естакада — -и, ж. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. естакада — ЕСТАКАДА – ЕСТОКАДА Естакада. Мостова споруда для підняття вгору шляхів сполучення, переходу або переїзду через дорогу, причалювання суден, а також завантаження чи вивантаження чогось. Естокада. Прямий перпендикулярний удар рапірою, шпагою, еспадроном у фехтуванні. Літературне слововживання
  5. естакада — Поміст, див. віядук Словник чужослів Павло Штепа
  6. естакада — Естака́да, -ди; -ка́ди, -ка́д (поміст) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. естакада — Эстакада — trestle, scaffold bridge — *Gerüstbrüсke, Leitwerk, Förderbrücke, Überladeplattform, Hochbahn, Hochgleis – споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею чи водою. Гірничий енциклопедичний словник
  8. естакада — естакада – естокада Естакада – споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею. Естокада – прямий перпендикулярний удар шпагою, рапірою чи еспадроном при фехтуванні. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  9. естакада — естака́да (франц. estacade, від прованс. estaca – паля, балка) споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. естакада — Платформа або віадук для прокладення транспортної траси на певній висоті з метою усунення перешкод для наземного руху. Універсальний словник-енциклопедія