живописність

Властивість пластичної форми в образотворчому мистецтві взаємодіяти з довкіллям, створювати враження розчиненої у навколишньому середовищі, набуваючи при цьому нові риси (порівн. скульптурність). Пластичний спосіб формоутворення, який базується переважно на формоскладанні, притаманний не тільки монументальному живопису або скульптурі, а й архітектурі, що найяскравіше проявилось у барокових творах. Причому в них Ж. ґрунтується не лише на динамічному сприйнятті простору і мас, а й на відчутті руху часу.