катакомба

(італ. < лат. — підземна гробниця)

1. Природне або штучне підземелля, яке у різні періоди та у різних народів призначалося для таємних сполучень між спорудами, а також для видобутку будівельного каменя.

2. Підземна галерея або невелике приміщення під землею, що використовувалась стародавніми єгиптянами для збереження мумій, а першими християнами у Стародавньому Римі як молитовні приміщення і кладовища. Тому стіни і стелі в приміщеннях К. нерідко отримували відповідні тематичні та декоративні розписи.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. катакомба — КАТАКО́МБА див. катако́мби. Словник української мови у 20 томах
  2. катакомба — катако́мба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. катакомба — КАТАКО́МБА див. катако́мби. Словник української мови в 11 томах
  4. катакомба — див. кладовище Словник синонімів Вусика
  5. катакомба — ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев. Словник синонімів української мови
  6. катакомба — (-и) ж.; мол.; зневажл. Неохайна вокзальна повія. ПСУМС, 31. Словник жарґонної лексики української мови
  7. катакомба — Печера Словник чужослів Павло Штепа