конструктивність

(лат. — побудова)

Один із прийомів формоутворення, який побудований на розрахунках фізичних властивостей матеріалів і функцій об'єктів. Є функціональною структурою відкритого типа, елементи якої при збереженні принципу зв'язків можуть замінюватися без помітної шкоди для цілого. Вважається одним з головних компонентів для творів дизайну і в архітектурному проектуванні XX ст. (порівн. пластичність).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конструктивність — конструкти́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. конструктивність — -ності, ж. Абстр. ім. до конструктивний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. конструкти́вний 1, 3. В епоху бароко архітектурний ордер утрачає конструктивність: його трактування підкреслено декоративне та пластичне (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до конструкти́вний 2. Словник української мови в 11 томах