конструктивність
(лат. — побудова)
Один із прийомів формоутворення, який побудований на розрахунках фізичних властивостей матеріалів і функцій об'єктів. Є функціональною структурою відкритого типа, елементи якої при збереженні принципу зв'язків можуть замінюватися без помітної шкоди для цілого. Вважається одним з головних компонентів для творів дизайну і в архітектурному проектуванні XX ст. (порівн. пластичність).
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конструктивність — конструкти́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- конструктивність — -ності, ж. Абстр. ім. до конструктивний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. конструкти́вний 1, 3. В епоху бароко архітектурний ордер утрачає конструктивність: його трактування підкреслено декоративне та пластичне (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до конструкти́вний 2. Словник української мови в 11 томах