меру

(санскр.)

Храм-гора, символічна форма культової споруди з багатьма ярусами в середньовічних Індії, країнах Індокитаю та Індонезії, оскільки за буддійськими та індуськими віруваннями космічне місто богів і небожителів знаходилося на святій золотій горі М., що розташовувалась на північ від Гімалаїв і оточувалась сімома хребтами. Навколо неї було чотири континенти, які омивались Світовим океаном. Вона являлась центром світу, кругом оберталися Сонце, Місяць, планети і зірки. Також вважалося, що М. має три вершини: золоту, срібну й залізну.