сатир

(грец.)

Скульптурне або живописне зображення давньогрецької міфічної істоти у вигляді людини з тваринними рисами, яка була одним з нижчих божеств, розпутним супутником бога вина Діоніса.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сатир — сати́р (грец. Σάτυρος) 1. У давньогрецькій міфології божество, наділене рисами похітливості й розбещеності, у римлян – фавн. 2. Переносно – розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. сатир — САТИ́Р, а, ч. 1. В античній міфології — лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. Сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  3. сатир — САТИ́Р, а, ч. 1. В античній міфології – лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. Сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. сатир — сати́р 1 іменник чоловічого роду, істота міфологічна істота; про людину сати́р 2 іменник чоловічого роду, істота метелик; птах Орфографічний словник української мови
  5. сатир — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія. || перен. Лукава, насмішкувата або хтива людина. 2》 Вид великих денних метеликів. 3》 Птах ряду курячих з двома рогоподібними виростами на голові (живе в Індії, Китаї). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сатир — Сати́р, -ра; -ти́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)