стеля

Верхня поверхня над приміщенням. Поряд з гладенькою поверхнею вживається ребриста, декорована, покривається ліпленням, розписами, мозаїками. Стеля може вирішуватися також як підвісна конструкція, котра конструктивно прикріпляється до перекриття, або спирається на стіни — самонесуча стеля. Крім того, прийнято виділяти:

~ голландська — конструкція перекриття виконана з коротких брусків. Останні взаємно підтримуються і покладені рядами, одні з яких паралельні стінам, інші — розташовані під кутом 45°.

~ лоткова — дерев'яне перекриття з похилими краями.

~ Серліо — плоске перекриття приміщень рядами взаємно спертих балок, довжина яких значно менше, ніж відстань між стінами. Покладаються паралельно і перпендикулярно до стін, квадратними чарунками, і спираються на масивніші балки. Конструкція і пропорції розроблені італійським архітектором С. Серліо. Носить додаткову назву — "в переплетення".

~ чорна — основа стелі якої виконана з горбилів, пластин тощо.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стеля — (аж) штукату́рка зі сте́лі си́плеться. 1. зі сл. спа́ти, прост. Міцно, навіть із хропінням. — Працював я тоді дуже важко, повертався з роботи голодний і натомлений і зразу лягав спати, а спав аж штукатурка зі стелі сипалась (З газети). 2. зі сл. Фразеологічний словник української мови
  2. стеля — СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (М. Словник української мови у 20 томах
  3. стеля — [стел'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  4. стеля — Сте́ля, -лі, -лею; сте́лі, стель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стеля — СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. стеля — сте́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. стеля — -і, ж. 1》 Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. 2》 Гранична висота польоту літального апарата, снаряда. || перен. Гранична межа чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стеля — СТЕ́ЛЯ (в приміщенні) ; ПОВА́ЛА діал.; ПЛАФО́Н (перев. оздоблена живописом, ліпленням, мозаїкою тощо). Словник синонімів української мови
  9. стеля — Стеля, -лі ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає. Шевч. Словник української мови Грінченка