суперграфіка

(лат. — велике зображення)

Абстрактна композиція, кольорові плями або схематичні зображення на стінах будівель 2-ї пол. XX ст. Явилась одним з логічних наслідків антихудожньої спрямованості архітектурної творчості, зведення мистецтва архітектури до елементарного будівництва, яке вирішує лише утилітарні функції створення просторового середовища для життєдіяльності людини і суспільства. За допомогою С. свідомо або спонтанно намагаються "прикрасити" примітивні площини споруд, глухі стіни брандмауерів, задовольняючи тим самим одвічне прагнення Людини до прекрасного і змістовного.