тараса

тара́са

тараси мн. (рос.)

1. Система оборонних стін у вигляді двох паралельних дерев'яних стін, які через певні проміжки з'єднувались не подвійними, а одинарними поперечними стінами (на відміну від городні), та наповнювалися каміннями і землею. На утворених таким чином клітях настилався рублена підлога. Тараси використовувалися при будівництві і для захисту мурованих кремлів при нападі супротивника з тилу. В них влаштовувалися вікна-щілини — бійниці для нижнього бою.

2. Частина двозрубної стіни між поперечними стінами.