типологія

(грец. — відбиток і вчення)

Метод наукового пізнання, при котрому система об'єктів розчленована і згрупована по типам. В образотворчому мистецтві реалізується у розподілі творів по жанрам. В дизайні та архітектурі будівлі класифікуються відповідно до їхнього цільового призначення, вивчається залежність розпланування і об'ємно-просторової структури залежно від функціональних потреб, конструктивних особливостей, технологічних можливостей. Типологічний метод розгляду й оцінки споруд необґрунтовано став превалювати у XX ст. не тільки у радянських, а й в закордонних дослідженнях з історії архітектури, оскільки дозволяв уникнути розгляду світоглядної, образної проблематики, складних питань стильового розвитку.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. типологія — типоло́гія (від тип і ...логія) вид наукової систематизації, класифікація чогось за спільними ознаками. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. типологія — ТИПОЛО́ГІЯ, ї, ж. Вид наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками. Досить важливими питаннями сучасної геоботаніки є питання.. типології рослинного покриву (Бот. Словник української мови в 11 томах
  3. типологія — -ї, ж. Вид наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. типологія — ТИПОЛО́ГІЯ, ї, ж. Вид наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками. Досить важливими питаннями сучасної геоботаніки є питання .. типології рослинного покриву (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. типологія — ТИПОЛОГІЯ (від грецьк. τοποζ — місце; λογοζ — слово, вчення) — засіб наукової класифікації за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), в яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об'єктів. Філософський енциклопедичний словник
  6. типологія — типоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. типологія — В методології систематизування і логічне упорядкування елементів певної множини (предметів, явищ і т.п.) згідно з принципом порівняння їх характеристик із характеристиками елементів, вибраних як типи. Універсальний словник-енциклопедія