1. Архітектура і монументальне мистецтво

фальц

(нім.)

Прямокутна вибірка на ребрі дошки або щита.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фальц — фальц іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фальц — ФАЛЬЦ, а, ч., спец. 1. Шов на місці з'єднання тонких металевих листів, який утворюється при загинанні та обтисканні їхніх крайок. Чіткий фальц. 2. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. Рівний фальц. Словник української мови у 20 томах
  3. фальц — -а, ч., спец. 1》 Шов на місці з'єднання тонких металевих листів. 2》 Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. 3》 Смужка тканини, якою обклеюють форзац для приєднання до внутрішніх країв аркушів книжки, яку переплітають. 4》 Місце згинання друкованого аркуша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фальц — (нім. Falz, від falzen – згинати) 1. Загин кромок металевих листів, підданих фальцюванню (1). 2. Згин аркушів паперу при фальцюванні й оправлянні їх. 3. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фальц — ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З. Словник синонімів української мови
  6. фальц — Фальц, -цу; фа́льци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. фальц — ФАЛЬЦ, а, ч., спец. 1. Шов на місці з’єднання тонких металевих листів, який утворюється при загинанні та обтисканні їхніх крапок. 2. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. Словник української мови в 11 томах