чайтья

(санскр.)

1. Буддійський храм зі склепінчастим перекриттям в Індії, спочатку наземного, а згодом скельного типу. У зрілий період, в II–I ст. до н. е., являв собою великий зал з боковими нефами за колонами, влаштованими для ритуального обходу навколо ступи (додатково див. прадакшина), розміщеної у глибині. Інтер'єр і фасад пишно прикрашалися скульптурою, різьбленням, розписами.

2. Світловий проріз, підковоподібної або кільоподібної форми, розташований над входом до молитовного приміщення.