черепиця

Обпалена глиняна або цементна жолобчата пластина, плита для покрівлі споруд. За формою, матеріалом і способами укладання прийнято розрізняти: голландську, жолобчату римську, з напуском, італійську, лоткову, лускоподібну, марсельську (фальцеву), плоску, подвійну плоску, романську (фламандську), татарську, французьку та інші.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черепиця — ЧЕРЕПИ́ЦЯ, і, ж., збірн. Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток. За собором стояв невеличкий одноповерховий будиночок під червоною черепицею (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах
  2. черепиця — Дахівка Словник чужослів Павло Штепа
  3. черепиця — Черепи́ця, -ці, -цею; -пи́ці, -пи́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. черепиця — ЧЕРЕПИ́ЦЯ, і, ж., збірн. Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток. За собором стояв невеличкий одноповерховий будиночок під червоною черепицею (О. Словник української мови у 20 томах
  5. черепиця — черепи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. черепиця — Черепиця, -ці ж. У горшечниковъ слой бракованной посуды, накладываемый на своды гончарной печи; на него ставить подлежащую обжиганію посуду. Вас. 180. Словник української мови Грінченка
  7. черепиця — -і, ж., збірн. Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток. Великий тлумачний словник сучасної мови