ізокефалія

ізокефалія (ісокефалія) (грец. — рівність)

Композиційний принцип у монументальних живопису і рельєфі, згідно якому голови різних персонажів показувалися в одну лінію і на одному рівні, хоча вони відрізнялись розмірами і позами. Внаслідок досягалась цілість сприйняття всього зображення на архітектурній споруді загалом або на фризах, метопах тощо. І. зародилася у мистецтві Стародавнього Сходу, була поширена в Егейському світі і широко застосовувалася в Античності і в епоху Ренесансу.