інвенція

(фр. < лат. — винахід)

Задум художнього твору, програма композиції, яка в XVI–XVIII ст. виконувалась інвентором (освіченою особою, що добре знала атрибути, алегорії, символи). У Франції та Італії таким чином розроблялись тематика і композиційні прийоми малюнків для фресок, гобеленів, різьблення меблів, вбрання інтер'єрів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інвенція — -ї, ж. Невелика музична п'єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. інвенція — інве́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. інвенція — (лат. inventio — винахід, винайдення) поняття риторики, яким означається перший етап підготовки виступу: помисел, пошук думки, добір відомостей, вибір теми, відшукування способів розв’язання проблеми, нагромадження даних. Словник стилістичних термінів
  4. інвенція — (від лат. inventio — вигадка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна п’єса, яка відзначається музичною винахідливістю як з боку мелодики, так і розвитку теми та побудови форми. В творчості Й.С.Баха І. належить проміжне положення між поліфонічними прелюдіями і фугами. Словник-довідник музичних термінів
  5. інвенція — Винахідливість, кмітливість Словник застарілих та маловживаних слів
  6. інвенція — Винахід, винахідництво, винахідливість Словник чужослів Павло Штепа
  7. інвенція — інве́нція (лат. inventio – винахід, вигадка, від invenio – вигадую) музична п’єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. інвенція — ІНВЕНЦІЯ, ї, ж. Невелика музична п’єса поліфонічного характеру, написана у вільній наслідувальній (імітаційній) формі. Словник української мови в 11 томах