ґаргулья

(фр. < лат., грец. — булькати)

1. Відгалуження від водовідвідного жолоба на краях покрівлі.

2. Витесаний з каменя, скульптурно обрамлений водостік в часи середньовіччя виконувався у вигляді голови фантастичної тварини, чудовиська, простягнутої фігури людини тощо. Подібно химерам та рельєфним композиціям Г. був не лише зразком народного фольклору, а й ніс певне символічне навантаження. Вважається характерним елементом романської та готичної архітектури. На Далекому Сході подібну роль грали вирізьблені з дерева зображення драконів.