бандерия

Бандерия. Кіннота, вершники. В Лужанах вийиіча напротив него [о. Купчанка] бандерия під проводом лужаньского панотця Дана (Б., 1895, 7, 2); Чудесно виглядала бандерия селєтиньскої „Січи“! На тлі прекрасних гір — 50 їздців на конях, з синьо-жовтими хоругвами — се само вже було справді надзвичайно гарно (Б., 1907, 46, 1)

// пол. banderia -1) почет вершників, 2) заст. хоругва, прапор; бандерія, лат. - 1) загін кінноти, що колись мусіли ставити угорські шляхтичі на поклик короля; 2) тепер — на Західній Україні і Польщі — кінний почет, що зустрічає й проводжає почесних гостей (СЧС, 59).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me