бюровець

Бюро́вець. Службовець, урядовець. Розумний чоловік знає, що справдішну осьвіту не набуває ся через скількість укінчених кляс та іспитів, але можна набути її самообразованєм, отже, ремісник так само може бути образованим, як перший бюровець (Б., 1907, 92, 2)

// порівн. пол. pracownik biurowy — канцелярський службовець, урядовець і biurowiec — адміністративна будівля.