1. Українська літературна мова на Буковині

вважати

Вважа́ти. Уважно слухати, бути уважним. Ученик мусить вважати, бо ж кождоїхвилини учитель може його завізвати до відповіди (Канюк, 1911, 71)

// пол. uważać — 1) бути уважним, дивитися (слухати) уважно, 2) спостерігати, стежити, 3) розмірковувати, 4) вважати, мати певну думку на щось; див. іще уважати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вважати — (ким, чим, прирівнювати до когось, чогось) визнавати, признавати, приймати за кого, що, розм. мати за кого, за що, док.: признати, визнати, порахувати, прийняти. Словник синонімів Полюги
  2. вважати — Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. вважати — вважа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. вважати — вважатися, вважити, вважитися, вважливий, вважливість, вважливо див. уважати, уважити і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вважати — ВВАЖА́ТИ див. уважа́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. вважати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. вважати — Вважа́ти, -жа́ю, жа́єш кого, що за кого, за що, на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вважати — ВВАЖА́ТИ, ВВАЖА́ТИСЯ, ВВА́ЖИТИ, ВВА́ЖИТИСЯ, ВВА́ЖЛИВИЙ, ВВА́ЖЛИВІСТЬ, ВВА́ЖЛИВО див. уважа́ти, ува́жити і т. д. Словник української мови в 11 томах