взадгузь

Взадгу́зь, присл. Назадгузь, задкуючи. Представляли ся Гімназисти, все по одному виступаючи з гурту. По сій церемонії кождий вертав ся взадгузь, при чім діло не обходило ся без того, що Малярчук став на пальці Лемчукови, а Лемчук Пилипчукови (Галіп, 67).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взадгузь — взадгу́зь: вспять [ІФ,1890] — задом ідучи, задкуючи [VII] — назад (Ів.Фр.) [I] Словник з творів Івана Франка