1. Українська літературна мова на Буковині

взивати

Взива́ти. Закликати. [Двірник]має дбати, аби в громаді не волочили ся жебраки і відсилати шупасом тих жебраків, що не належать до громади; в часах пошести або зарази взиває він Староство до помочи (См.-Стоцький, Громада, 28)

// пол. wzywać — кликати, закликати; рос. взывать — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взивати — взива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. взивати — ВЗИВА́ТИ див. узива́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. взивати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови