вивласненє

Ви́власненє. Назва дії за знач. вивласнити. Фонд, потрібний на всякі вивласненя, на добровільне закупно, як і наустроюванєфарм, буде в міру потреби повставати з продажи державної ренти (Б., 1907, 62, 2); І так жадають буковиньскі посли: усуненя дотеперішних несправедливостий зглядом православних буковиньских Русинів на поли церковнім, а радикальна Група замаркувала острійше слідуючі постуляти: 1. Признане права голосованя женщинам для всіх репрезентативних і законодатних тіл; 2. Однорічна служба при войску; 3. Увільнене школи від впливу церкви; 4. Розділ церкви від держави; 5. Примусове вивласненє землі на користь безземельних (Б., 1907, 74, 2)

// див. вивлащенє, вивласнити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me