вимовитися
Ви́мовитися, вимовля́тися. Відмовитися, посилаючись на якусь причину. Більші приватні бібліотеки все ще у нас новина, а в богато “домах ” обмежує ся ціла література до молитвенника, календаря або ще кількох книжечок, які удало ся впхати зручному аґітаторови при якійсь публичній маніфестації, де вже не можна було вимовити ся і треба було таки купити (Кузеля, 1910, 5); Я міцний, і недурно кажуть, що я як медвідь. Сава вимовляється все тим, коли не хоче мішки з насінням виносити на під. "У тебе плечі, як у медведя, — каже він, - неси ти!“ (Коб., Земля, 286)
// пол. wymawiać się — відмовлятися.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимовитися — ви́мовитися 1 дієслово доконаного виду прозвучати під час розмови ви́мовитися 2 дієслово доконаного виду відмовитися — діал.; промовити розм. Орфографічний словник української мови
- вимовитися — див. вимовлятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимовитися — ВИ́МОВИТИСЯ див. вимовля́тися. Словник української мови у 20 томах
- вимовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко). Словник синонімів української мови
- вимовитися — ВИ́МОВИТИСЯ див. вимовля́тися. Словник української мови в 11 томах
- вимовитися — Вимовлятися, -ляюся, -єшся сов. в. вимовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Выговариваться, выговориться, произноситься, произнестись. Мення і однакове, та неоднаково всюди вимовляється. О. 1862. І. 70. 2) Отговариваться, отговориться. Словник української мови Грінченка