винаймленє

Ви́наймленє. Орендування. Ухвалено далі, щоб старшина віднеслась до дирекциї дібр релігійного фонду з просьбою о знижене чиншу та щоб уладила дотичний договір винаймленя сеї полонини і предложила єго свого часу загальному зборови (Канюк, 1906, 16)

// порівн. пол. wynajęcie — орендування, наймання (помешкання), wynajm-1) наймання (житла), 2) (komuś) віддання в оренду, 3) прокат.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me