готар

Гота́р Межа, кордон (між селами, землями, що належать до сусідніх сіл). — Хата Магдалени дивиться лицем у ліс, — сказав молодший. — Бо люта, що за плечима чигає вже чуже село, — відповів старший. — За її же городцем уже готар. Оце простягається сусідня толока. Ті хата саме на роздоріжжі стоїть. Слухає, як вовки лісом виють і фортуна ніччю гуляє. Аби ви знали, — додав, об'ясняючи, що тому в неї й стільки недолі. Се, кажуть, щастя обминає того, хто на готарі сидить. Воно тягнеться або в одну сторону, або в другу, а хто на готарі стає, тому нічого не дістається (Коб., За готар, 130)

// рум.. hotar — 1) кордон, межа, межовий знак, 2) перен. край, кінець, межа, 3) поміщицька садиба, володіння; бук. діал. готар — кордон, край, межа.