грище
Гри́ще. Стадіон. Українське громадянство, що заповнило трибуну чернівецького грища, де відбувся здвиг, з одушевленням вітало січовиків, представників молодої народньої сили (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 167)
// порівн. пол. igrysko — ігри, змагання, турніри.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грище — гри́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- грище — -а, с. 1》 перев. мн. Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою. 2》 Місце для таких розваг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грище — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
- грище — Гри́ще, -ща, -щу; гри́ща, грищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грище — ГРИ́ЩЕ, а, с. 1. перев. мн. Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою. Ті, що не містилисьу хаті, розклали на подвір’ї вогонь і справляли коло нього веселі грища (Коцюб., II, 1955, 354); [Іфігенія:] Він досі.. Словник української мови в 11 томах
- грище — Грище, -ща с. Игрище, мѣсто для игры; праздничныя забавы молодежи. Мил. 61. Вари, мати, вечеряти, я піду на грище: уже ж мені наскучило пребісяче днище. Грин. ІІІ. 647. На грищі співала. Греб. 398. Словник української мови Грінченка