1. Українська літературна мова на Буковині

гуторити

Гуто́рити. Говорити, розмовляти. Але воно завернулося на інше. Почав приходити п’яний. І раз, і другий, і третій. Виджу — зле! Вночі не спить, а гуторить, аж ляк збирає. Встає, кричить, баламутить, знов лягає, знов встає., ей Боже! (Коб., Некультурна, 83).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуторити — Гуторити (21, 441) – “розмовляти”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. гуторити — гу́то́рити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. гуторити — див. ГОВОРИТИ. Словник синонімів Караванського
  4. гуторити — -рю, -риш, недок., діал. Розмовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гуторити — гуто́рити говорити, розмовляти (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гуторити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  7. гуторити — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. гуторити — ГУ́ТО́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Розмовляти. Люди їхали і йшли.. широким шляхом, гуторили, гейкали, сміялися (Фр., V, 1951, 401); Поки дорослі гуторили між собою, Леся і Михайлик.. прощалися з дітворою (М. Ол., Леся, 1960, 27). Словник української мови в 11 томах
  9. гуторити — Гуторити, -рю, -риш гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по нашому й гутори. посл. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі. Грин. І. 284. Словник української мови Грінченка