дворець

Дворе́ць. Вокзал. Новий дворець в Перемишли. Позаяк теперішний дворець в Перемишли не відповідає зростаючомурухови особовому, то львівска дирекция зелізниць рішила ся єго заступити новим, хорошим, відповідаючим вимогам новочасної техніки двірцем (Б., 1895, 39, 3); На двірци попращали Архікнязя всі члени цісарскої родини, котрі в Зальцбургу перебувають, намістник і офіцири (Б., 1895, 15, 3); Кошута, вибраного в Топольчи, повитала на двірци в Будапешті велика товпа людий імного депутаций і зроблено єму велику овацию — занесено з двірця на руках аж до помешканя (Б., 1895, 15, 3); В середу від’їхав кн. Віндішґрец до Відня, пращаний на двірци достойниками і шляхтою (Б., 1895, 18, 3); На двірци колієвім в Бродині ждало на приїзд посла Василька кількасот Гуцулів і вся місцева і околична інтеліхенция (Б., 1907, 46, 1); [Петко Тодоров] має ще в Кракові побути кілька день. Я писала йому, що буду вертати 3-го н[ового] м[ісяця] і, може, будем на двірці в Кракові бачитись (Коб., Слово..., 280); В тому вирі думок я зайшов до моєї покійної мами, котра мене на дорогу поблагословила, і я пішов насамперед на чернівецький залізничий дворець з наміром поїхати в напрямі Вижниці в Карпатські гори (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 74)

// пол. dworzec — вокзал, порівн. нім. der Bahnhof — залізничний вокзал, der Hof- 1) подвір’я, 2) садиба, 3) готель, заїжджий двір, 4) двір (царський).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворець — дворе́ць іменник чоловічого роду палац; вокзал — діал. рідко Орфографічний словник української мови
  2. дворець — Палац, див. двірець, терем Словник чужослів Павло Штепа
  3. дворець — ВОКЗА́Л (будинок для обслуговування пасажирів на залізниці, пристані тощо), СТА́НЦІЯ, ДВОРЕ́ЦЬ (ДВІРЕ́ЦЬ) діал.; АВТОВОКЗА́Л (при автобусному сполученні). Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (М. Словник синонімів української мови
  4. дворець — ДВОРЕ́ЦЬ, рідко ДВІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Те саме, що пала́ц. На самому березі Босфора сад Юсуфа паші, в саду його дворець (Н.-Лев., II, 1956, 446); [Гебрей:] Чия то хата, я тебе питаю? [Єгиптянин (спокійно):] Та то зовсім не хата й не оселя. Словник української мови в 11 томах
  5. дворець — Дворець, -рця м. = двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. І. 205. Словник української мови Грінченка