довіренник

Довіре́нник. Довірена особа, наділена повноваженнями від громади. Задля того не сьміють вони [мужики] прирозписаню виборів заложити руки, але мусять вибирати до ради громадскої своїх довіренників в такім числі, щоби вони мали там все більшість (Товариш, 1908, 301); [Штаб] складався з кількох старших гонведів, між котрими був інтендант, семигородський сас з походження, довіре́нник і права рука старого генерала (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 178).