досьвід

До́сьвід.

1. Доказ, аргумент, приклад. Позволю собі ще навести деякі досьвіди з практики (Б., 1895, 2, 2).

2. Висновок. За цей час зробило руске православне сьвященство богато дуже цінних досьвідів, які повинні собі живо запам'ятати для дальшої науки. Найважнійшим досьвідом є те, що потреба такого станового товариства показала ся аж надто конечною (Звідомл., 1914, 3).

3. мн. Випробування, життєвий досвід. Такої лихої думки про своїх сусідів не був він ніколи, помимо стількох досвідів у своєму житті! Він лише дуже лякався надто добрих і лихих очей, боявся сили деякого зілля (Коб., Земля, 244)

// пол. doświadczać — 1) (kogoś) випробовувати, досліджувати, спостерігати, 2) відчувати, doświadczenie — 1) досвід, досвідченість, 2) випробовування, doświadczony — досвідчений, випробуваний.