1. Українська літературна мова на Буковині

живчик

Жи́вчик. Пульс. Любов до неї росла щохвилини, з кождим ударом живчика. Циль уже був не лишень її невільником, але й її оборонцем, її охоронителем (Галіп, 89)

// порівн. пол. tętno, puls — пульс.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живчик — жи́вчик 1 іменник чоловічого роду жилочка; сперматозоїд жи́вчик 2 іменник чоловічого роду, істота про вертляву, легковажну людину ірон. Орфографічний словник української мови
  2. живчик — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. живчик — Пульс, б'ючка, живець; (- юнака) жевжик; біол. сперматозоїд, заплідок. Словник синонімів Караванського
  4. живчик — -а, ч. 1》 Жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові. 2》 ірон. Про вертлявого, рухливого чоловіка легковажної вдачі. 3》 біол. Чоловіча статева клітина; сперматозоїд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живчик — жи́вчик мед. пульс (ст): У здорового чоловіка ударяє живчик 60-80 разів на мінуту (Дрималик); Доктор обтер піт з чола, подивився на задубілу Оксану, перевірив живчик і звернувся до робітників: “Беріть паню на ноші, коло рогачки чекає фіра” (Вільде) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. живчик — з жи́вчиком та з пе́рчиком. Запальний, гарячий, відважний; гострий на язик. — Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхопить... Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець,— посміхнувся Валерій Іванович (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. живчик — СПЕРМАТОЗО́ЇД фізіол. (чоловіча статева клітина), ЖИ́ВЧИК фізіол. Словник синонімів української мови
  8. живчик — Жи́вчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. живчик — ЖИ́ВЧИК, а, ч. 1. Жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б’ють живчики. Я зараз заплачу (Коцюб., II, 1955, 260); Над водолазом схилився лікар і намацав на руці живчик (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  10. живчик — Живчик, -ка м. 1) ум. отъ живець 2 — 5. 2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470. Словник української мови Грінченка