завзиваючи

Завзива́ючи. Дієприсл. від завзивати. Збори закінчив голова, завзиваючи членів до праці наукової і приєднуваня товариству якнайбільше членів, щоби вислід праці міг бути якнайкрасший (Б., 1907, 68, 3); На вступі голова п. Романчук роздав між членів статут клюбовий, завзиваючи товаришів до точної участи в засіданях клюбових, комісийних і парляментарних, а для контролі вибрано комісию екзекутивну, яка має пильнувати, щоби члени точно виконували обов’язки, статутом постановлені (Б., 1909, 56, 1).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me