1. Українська літературна мова на Буковині

закроєний

Закро́єний. Замислений. Поплило [те дитиня] хто знає куди... і не прийде. І виросте з нього така сама пальма, як його мати... висока, тоненька... з сумно закроєними очима — і буде коритися (Коб., Листи, 35, 306)

// пол. zakrojony -1) скроєний, 2) перен. замислений, загаданий, розрахований.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закроєний — закро́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закроєний — закроєний правильний, виразний, чіткий (про риси обличчя)(ст): Уявіть собі тонкі, педантично закроєні уста і струнку, як східні вази, шию (Вільде); Іронічна усмішка порушила кутик її виразно закроєних, а проте ніжних уст (Нова хата 1939) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. закроєний — ЗАКРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закро́їти. *Образно. — А я тобі перешкодив. Правда? — питав я і вдивився в його дитинне лице й дуже гарно закроєні, її [сестрині] уста (Коб.. III, 1956, 46). Словник української мови в 11 томах