заостро

Зао́стро. Надто суворо, понад міру суворо. Всякий чоловік, котрий може чинити, а не чинить добра, не має права докоряти другому, що чинить добро після свого розуму і спроможности. Лучче хоч троха добре діло, ніж найкрасша невиконана рада. Не судім себе заласкаво, а других заостро! (Б., 1895, 32, 1)

// див. остро.