1. Українська літературна мова на Буковині

зневолити

Знево́лити, знево́лювати. Те саме, що приневолити, приневолювати. З часом ті, що виступили, надумають ся, або й “дістануть сатисфакцію", і вступають знов до товариства; найшовши там з часом прихильників, зневолюють своїх противників до того, що і вони, змайоризовані при голосованю, виступають з товариства (Сімович, 1908, 515)

// пол. zniewolić — 1) присилувати, примусити (до чогось), 2) підкорити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зневолити — знево́лити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зневолити — див. зневолювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зневолити — ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. зневолити — Знево́лити, -во́лю, -во́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зневолити — ЗНЕВО́ЛИТИ див. знево́лювати. Словник української мови в 11 томах
  6. зневолити — Зневолити см. зневолювати. Словник української мови Грінченка