карність

Ка́рність. Дисципліна. Щодо реґуляміну клюбу, то принято засаду, що в справах національно- політичних значіня обов’язує безоглядна клюбова солідарність і карність та що жаден посол в своїх посольских виступах не сьміє станути в суперечности з основною програмою клюбу (Б., 1907, 66, 2); Гараздівскі люди в своїх товариствах і спілках привчили ся у всіх товариских, спілкових і громадских справах дотримувати карности (Товариш, 1908, 170)

// пол. karność — дисципліна; див. іще карний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карність — Ка́рність: — (військова) дисципліна [VI] — дисципліна [1;X] — дисципліна, порядок [II] Словник з творів Івана Франка
  2. карність — ка́рність іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. карність — Карання, покарання; Г. дисципліна. Словник синонімів Караванського
  4. карність — -ності, ж., заст. Карання, покарання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карність — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. карність — Ка́рність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. карність — КА́РНІСТЬ, ності, ж., заст. Карання, покарання. Май добрую натуру, не приймеш карності на шкуру (Номис, 1864, № 4444); Хоч коли й мине день без карності, все неспокійно, все серце смутиться, все горя та лиха сподівається (Вовчок, І, 1955, 28). Словник української мови в 11 томах
  8. карність — Карність, -ности ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. За злодійство йому сієї карности мало. Донск. об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно... все горя та лиха сподівайся. МВ. І. 45. Словник української мови Грінченка