колідуючий

Коліду́ючий. Дієприкм. від колідува́ти. Але під час заявленя тої сердечної приклонности не могли ми стриматись від посторонних думок, колідуючих з собою і затемнюючих ясність саме що запанувавшої благосклонности (Б., 1895, 27, 2).