1. Українська літературна мова на Буковині

лектура

Лекту́ра. Лектура, читання, література для читання. Кружкові бібліотеки мають в головнім заложеню ту саму ціль, що й кожда инша бібліотека; вони стають на послугах просвіти і науки і закладають ся на те, щоб дати молодому і палкому поколіню відповідну та цікаву лектуру (Кузеля, 1910, 4)

// пол. lektura — читання, література для читання; лектура, лат. - 1) читання, начитаність, 2) кількість прочитаних книжок, творів (СЧС, 232).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лектура — Лекту́ра: — читання [53;54] Словник з творів Івана Франка
  2. лектура — лекту́ра іменник жіночого роду посада лектора; читання діал. Орфографічний словник української мови
  3. лектура — -и, ж. 1》 заст. Посада, заняття лектора-викладача. 2》 діал. Читання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лектура — Виклади Словник чужослів Павло Штепа
  5. лектура — ЛЕКТУ́РА, и, ж. 1. заст. Посада, заняття лектора-викладача. Відтепер увесь час, вільний від пустого байдикування, він обернув на лектуру (І. Словник української мови у 20 томах
  6. лектура — лекту́ра (лєкту́ра) шк. книжки, література (ст) ◊ здава́ти лекту́ру шк. складати залік про прочитані літературні твори (ст) ◊ прива́тна лєкту́ра шк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лектура — Лекту́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лектура — ЛЕКТУ́РА, и, ж. 1 заст. Посада, заняття лектора-викладача. Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (У. Кравч., Вибр., 1958, 346). 2. діал. Читання. Словник української мови в 11 томах