лєґітимация

Лєґітима́ция, лєґітимація [легітимація]. Посвідчення особи. Ну, про мене вже досить насмарував. А як з Вами? Не забути на Дорину леґітимацію (Арт., 28.VII.1933); Небавом зайшов до нашого переділу молодий мадяр, котрий представився мені яко журналіст і показав легітимацію від якогось мадярського часопису (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 83);

● Леґітимация виборча - посвідчення виборця Рівночасно має начальник громади доручити всім, що мають право вибору; лєґітимациї виборчі, а також і заосмотрені громадскою печаткою карти до голосованя (Товариш, 1908, 298)

// пол. legitymacja — посвідчення особи.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me