ліцитация

Ліцита́ция, ліцита́ція.

1. Аукціон, розпродаж. Кождому вільно свою рухому річ пустити на ліцитацию, бо нераз таким чином можна єї ліпше збути, аніж на торзі (См.-Стоцький, Громада, 21); Публична ліцитация движимостий, як: образів, диванів, цьвітів і т. д., належачих до полишеного маєтку по помершій Йосифі Ватер, відбуде ся в домі при ул. Франца ч. 2 і продавати буде ся ті річи також по ціні ошацованя (Б., 1900, рекл.);

● Купити при ліцитациї — купити на аукціоні, розпродажі. А треба вам знати, що наш коршмар мав в селі дві хати. Одну собі сам збудував, а другу купив в якогось п'яниці на ліцитациї. Було й городу трохи коло хат і яких тридцять фалеч найліпшого поля, купленого також при ріжних ліцитациях (Товариш, 1908, 122); Справа тепер взагалі безпредметова, бо в Кожланах удається таку ванну стару купити при ліцитації, так що вже далі не треба шукати (Арт., 16.VIII.1932);

● В дорозі ліцитациї - шляхом продажу на аукціоні, через аукціон. За пропінацийний додаток громадский була би громада в дорозі ліцитациї дістала щонайменьше 4000 К, а так винаймила за 1500 К. (Б., 1907, 94, 2).

2. Складка. — Отже маємо ліцитацию, панове! Хто що дасть? Що ти даш, Білецкий? — спитав, обертаючи ся до спорячих. — Ну, що дати? В тебе вже, властиво, в чубку темно, але бочку пива ще покладу! — Хвальна громадо! — обернув ся Опалка до решти двох. — Чого хочете — пива чи вина? -Іпива, і вина, а на потуху ще й сивуху! - випалив Грінка (Галіп, 37)

// пол. licytacja — 1) аукціон, прилюдний розпродаж, 2) суперництво, 3) карт. оголошення гри, kupić na licytacji — купити на ліцитації.