1. Українська літературна мова на Буковині

микнути

Микну́ти. Утекти. Ми собі сегодня микнули з школи, бо то мав Клапган з математики питати, а ми ще хотіли трохи підучити ся (Галіп, 66)

// пол. myknąć, рідко — втекти, ушитися, дременути; рос. умыкнуть -втекти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. микнути — -ну, -неш, перех., док., діал. Захопити когось силою і швидко відвезти кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. микнути — ми́кнути: ◊ ми́кнути нога́ми → нога Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. микнути — Микнути, -ну, -ниш гл. Умчать, помчать. Москалі микнули його аж до Київа. Словник української мови Грінченка