нап’ятнений
Нап’я́тнений. Позначений, з виразними ознаками, слідами чогось. Горішньої частина лиця не бачу ще добре; нижча нап'ятнена глибоким, давно затетерілим болем (Коб., Жебрачка, 31)
// див. нап’ятнувати.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me