нотар
Нота́р. Нотаріус. Взявши отеє поданє до суду і ті три статути, що їх прилагодило ся, іде старшина, всі п'ять, до котара (або до свого суду) і там всі п ять підписують поданє раз всередині, а раз на кінци, а нотар або суд має на поданю удостовірити (потвердити), що оба сі підписи на поданю кождого члена старшини є власноручні (См.-Стоцький, Порадник, 17); Сі підписи кладуть члени аж перед нотарем або перед судом (Канюк, 1906, 18); Попрощавшися з молодими моїми сопутниками, я зайшов до місцевого нотаря, покійного Стрийського, відомого українського патріота, і поінформував його про ситуацію в Чернівцях (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 74)
// порівн. пол. notariusz — нотаріус; нім. der Notar — те саме.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нотар — нота́р іменник чоловічого роду, істота нотаріус рідко Орфографічний словник української мови
- нотар — -я, ч., заст. Нотаріус. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нотар — НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. – Ви йдіть до нотаря та перепишіть ґрунт на жінку (Л. Мартович); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (В. Самійленко); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: – Сідайте! Я вас слухаю (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- нотар — Но́та́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нотар — НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. — Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам. Словник української мови в 11 томах