обичай

Обича́й. Традиція, звичай. Забуті ми, забуті і сьвітом, і людьми, дрімаємо у мраці ріднесенької тьми! У нас порядок давний і давний обичай: від ранку аж до ночи роби, не спочивай! (Галіп, Думки та пісні, 30)

// пол. obyczaj — звичай, звичка, норови; нім. die Sitte — звичай.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обичай — обича́й іменник чоловічого роду звичай, звичка рідко Орфографічний словник української мови
  2. обичай — -ю, ч., фольк., заст. Звичай, звичка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обичай — Звичай, ужиток, лад Словник чужослів Павло Штепа
  4. обичай — ОБИЧА́Й, ю, ч., фольк., заст. Звичай, звичка. У мене обичай – козацький звичай: Хоть побачу, то й не плачу (П. Чубинський); [Ластівка:] Що город, то й норов; що край, то й обичай! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  5. обичай — ЗВИ́ЧАЙ (загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням), ТРАДИ́ЦІЯ, ЗАВО́Д (ЗАВІ́Д) розм., НО́РОВ розм., ПОВЕДЕ́НЦІЯ розм., ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт. Словник синонімів української мови
  6. обичай — Обича́й, -ча́ю, -ча́єві = зви́чай Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обичай — ОБИЧА́Й, ю, ч., фольк., заст. Звичай, звичка. У мене обичай — козацький звичай: Хоть побачу, то й не плачу (Чуб., V, 1874, 509); [Ластівка:] Що город, то й норов; що край, то й обичай! (Кроп., V, 1959, 72). Словник української мови в 11 томах
  8. обичай — Обичай, -ча́ю м. Обычай, обыкновеніе. Да поїдем у той край, де хороший обичай. Мет. 30. Не позичай, — злий обичай: як віддає, то ще й лає. Ном. У мене обичай — козацький звичай: хоть побачу, то й не плачу. Чуб. Словник української мови Грінченка