обожатися

Обожа́тися, безособ. Обожнюватися. Рідко хто, що учив ся по чужих ґімназиях, переживав той час инакше! Писали ся вірші, диспутувало ся про штуку, про мову, ганьбило ся усіх за те, що сьміли себе уважати за розумнійших, обожало ся твори сьвітових геніїв, які нераз знані були тільки по імени, вичислювало ся томи нібито прочитаних книжок, яких не мало ся в руках і на очи не бачило ся, і не читало ся, і т. д., і т. д. (В. Сімович, Б., 1907, 151, 3)

// рос. обожать — обожнювати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me