1. Українська літературна мова на Буковині

пам’ятати

Пам’ята́ти (на що?). Пам’ятати (про що?) Старшина має уважати на то, щоб доки Каса пожичкова не зміцнить ся, не давати пожички на роки, а найбільше на оден рік, і то на сплату кількома ратами. Умовлених і установлених рат треба докладно пильнувати, бо чим ліпше каса пам’ятає на довжника, тим більше довжник пам’ятає на касу (См.-Стоцький, Порадник, 41); Коли нас тримають разом здобутки минувшини, то є добре завше на то пам’ятати, що минувшина не завше має бути дороговказом, тим ідолом, перед котрим падаємо (Товариш, 1908, 188); На одно лиш треба завсіди пам'ятати, що ціла бібліотека стоїть на бібліотекари і що від вибору особи залежить цілий розвій бібліотеки (Кузеля, 1910, 9)

// пол. pamiętać (na coś, заст.) — пам’ятати (про що?).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пам’ятати — Пам’ята́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. пам’ятати — ПАМ’ЯТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех., про кого — що, діал. за кого — що і без додатка. Зберігати в пам’яті, не забувати. — А що ти маєш за нього пам’ятати, як він за тебе не пам’ятає? — провадила Дарка (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах