1. Українська літературна мова на Буковині

пиняво

Пи́няво. Повільно. Літа плили поволи, пиняво, — але таки минали, як все минає на сьвіті (Б., 1899, 35, 1); І так сказати б, якраз сим тром неділям треба завдячити, що парлямент, лишаючи за собою якісь закони, може майже із вдоволенєм глянути на свою працю, бо взагалі кажучи, сеїкаденциїпрацьовано пиняво (Б., 1907, 7, 1); Його ноги ніби постарілися, все ніби одно місце топтали... Пиняво йшлося йому сьогодні (Коб., Земля, 422); Саме вчора закінчила я ту автобіографію, котра так мені ішла з-під пера пиняво, що думала-м, що не закінчу її вже (Коб., Слова..., 294); За “Карби", за час вакацій (липень — серпень), поприходило досить багатенько таки гроший. Але ж, замісць них, ми від вакаційного адміністратора нашого видавництва, д. Антона Крушельницького, дістали тільки касовий зшиток і поважну купу книжок, здебільша, його таки новель, що й так розходилися дуже пиняво (Сімович, 1938, 58)

// укр. діал. пиняво — повільно, спроквола.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиняво — Пи́няво: — мляво, повільно, неквапливо [44-1] — повільно [22,XIX] На підставі тих розпоряджень і патентів зорганізовано в Галичині і Вел. княз. краківськім власті індемнізаційні, але переведення самого діла поступало дуже пиняво [XIX] — повільно, слабо [55;46-1;46-2;53] — поволі [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. пиняво — пи́няво прислівник повільно незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. пиняво — діал. Присл. до пинявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пиняво — ПИ́НЯВО, діал. Присл. до пи́нявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Г. Хоткевич); Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертає язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла (А. Крушельницький). Словник української мови у 20 томах
  5. пиняво — пи́няво повільно (ст): Куляв на обі ноги і дуже помалу, пиняво, ходив, вигойдуючись на обі сторони і спираючись на ліску (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. пиняво — ПИ́НЯВО, діал. Присл. до пи́нявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  7. пиняво — Пи́няво нар. Медленно. Робота йде пиняво. Вх. Зн. 48. Словник української мови Грінченка