пняк

Пняк. Пень, пеньок. Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а відражаюча нагота вершин будила жаль у серці Біляві спорохнявілі пняки стирчали густо одні коло одних, неначе кістяки з пожовклої трави (Коб., Битва, 56)

// пол. pniak — пень.